|
Еміґрантська
Невже нам недостатньо цієї шкіри
яку природно з необхідності
самі ж скидаємо
й волочимось як голодранці
вештаємося світами
хворі на поліглосію
занімілі від Вавилонського вірусу
– цирк
Забуваємо смак
материнського молока
і пологові муки
нашого першого слова
І що з того що ми знаємо
де витоки цієї дельти
якщо течія стає всім –
і джерелом і злиттям і втіхою
збудженням і зануренням у сенс
який нам вислизає
– нонсенс
Знеособлені
ми шукаємо власних слідів
відлуння нашого сміху й убозтва
плачу й багатства
щоденно риємо рови
– могили
які нам помножує час
гострими списами спростовуючи наше
повернення
Переклад з македонської Остапа Сливинського
| 
