|
Стас Перфецький повертається в Україну!
З усіма своїми сорока іменами, з усіма сорока неврозами, ранами,
з чотирма валізами прострочених квитанцій і листів від коханок,
з чотирма валізами, кожна з яких важча за нього самого,
кожна з яких покинута на іншій станції, на іншій митниці,
так що нині в них копирсаються спецслужби Албанії,
Боснії, Герцеговини і Трансильванії,
і вони дешифрують з більшим чи меншим успіхом
його ліричні шифрограми, писані на поштових марках,
або намагаються встановити склад його ДНК
за поодинокими плямами на старих тампонах, бинтах,
жіночих панчохах і скальпах.
Стас Перфецький повертається в Україну.
Він думає так: «Час повертатися, роса на сонці
згинула, вороженьки практично теж,
після революції справлю собі штани з багатьма кишенями,
дезодоранти Axe продаються майже на кожному кроці,
час повертатися.
Розпущу парламент, розстріляю віце-спікера
з кулемета, ще кількох даунів,
запроваджу в країні євро і закон про люстрацію,
здійсню реформу правопису, забороню, а потім дозволю аборти,
розірву дипломатичні стосунки з Росією й Гондурасом,
волосся перефарбую з помаранчевого назад на зелений,
час повертатися -- нові покоління студенток уже й не пригадують мого імені».
Так думає Стас Перфецький, хоч в останньому й помиляється.
Недавно він мав промову перед входом до Єврокомісії,
а водночас Євросуду, Євробанку і Міжнародного трибуналу в Гаазі –
з приводу як завжди все тих же студенток.
«Але вони їдуть з моєї країни! – кричав, потрясаючи електричним німбом. –
Скоро їх не лишиться жодної,
будь-якої. Знаєте, шановні, з ними так, як, наприклад, з міні-спідницями.
Спершу їх одягають лише гарні дівчата з гарними ногами.
Трохи пізніше – негарні дівчата з гарними ногами.
Ще пізніше – гарні дівчата з негарними ногами.
Слідом за ними – негарні дівчата з негарними ногами.
А тоді вже – всі інші дівчата, тобто вже навіть не дівчата.
Але всі вони їдуть геть! Вони щодня утікають кудись,
де зможуть чимшвидше забути, хто вони, звідки,
вони всюди там, де червоні ліхтарі.
А ще вони проникли до ваших помешкань –
через чорні ходи, димарі і сміттєпровід.
Вони почулись тут як удома, бо заволоділи тими вашими таємницями,
якими здатні заволодіти лише рабині, покоївки й наложниці.
Таємницями ваших простирадел, вашого бруду, вашого смороду,
вашого сорому!».
Його виступ транслювали всі телеканали Європи,
хоч ніхто на світі так і не ввімкнув телевізора,
його виступ зазнав цензури на рівні комісарів з питань розширення,
тобто звуження, тому його виступ насправді
був приблизно таким:
«Я згоден, що всі ми в нашій країні-У
вкрай небезпечно інфіковані. Ми інфіковані бідністю, дурістю,
пасивністю та зневірою. Я розумію, що до інфікованих організмів
існують загалом два підходи – їх можна або лікувати,
або якомога надійніше ізолювати від інших –
таких, що вважають себе здоровими.
Перший підхід і незрівнянно дорожчий, і просто марудний,
особливо за такої запущеної інфекції. До того ж
він вимагає безлічі зустрічних зусиль самого інфіканта.
Другий – куди практичніший і безпроблемний, ніби ампутація.
Мені здається, до нас вирішено застосувати саме другий підхід.
Наслідком цього хтось наче не впускає мене до мене ж додому.
Хтось такий, хто має вельми приблизне уявлення, ким я є і що насправді зі мною
коїться. Зате він – цей невідомий хтось – уже знає, що зі мною робити.
По-перше, відмежуватися від мене навіки «санітарним кордоном».
По-друге, наділити мене функціями відстійника і сміттєзвалища».
Так говорив Стах Перфецький на сходах палаців і під мостами,
звертаючись до офіцерів, охоронців, клошарів,
найчастіше ж – до інвесторів і чомусь трансвеститів:
«Але вам все одно не вдасться відгородитися від нашої любові!
І якою б високо технологічною не була споруджувана вами стіна,
яким би стерильно-холодним і асексуальним
не був цей ваш дурнуватий проект Європи,
ми все одно будемо вас любити
і будемо інфікувати вас своєю любов’ю.
Ми просвердлимо в цій стіні безліч лазівок
і будемо в них любитися!
Ми намацаємо найерогенніші, найофігенніші зони!
Я справді кохаю цю жінку!
Я хочу, аби про це знали всі: її звали Ада Цитрина,
в неї очі зеленого річкового кольору і я все одно не можу без неї жити!».
У відповідь на це він був оголошений у розшук
Інтерполом та Інтерпайпом, а також телеканалом «Інтер».
Я писав йому: «Повертайся, старий, тут усі зачекалися,
мільйон людей на Майдані і всі кип’ятком люрають,
і всі скандують «Пер-фе-цький! Пер-фе-цький!»
з надією, що ти з’явишся,
станцюєш чечітку, станеш на вуха, пройдешся колесом,
заспіваєш дуетом з Катериною Білозір чи Оксаною Білокур,
очолиш Партію промисловців і підприємців,
штурмом візьмеш Кабмін без єдиного пострілу
і проведеш Хав’єра Солану по саунах Києва!
Повертайся, друже, всі чекають від тебе чуда!».
Час до часу я отримую його відповіді,
написані у старовинному жанрі перестороги –
так ніби я професор літератури, а він складає іспит
з громадянської пильності, тому щоразу
наголошує: «Влада змінилася, мрії збулися,
генерали на пенсії, бандити в тюрмах,
злочинці з Банкової повтікали на літаках до Північної Кореї,
Казахстану й Киргизії,
старенький екс-президент, гуляючи парком, пострілює ворон з воздушки,
і жодна курва вже не заповнює телеефіру цими дебільними кавеенами,
огоньками, мюзиклами, сраними серіалами,
жодна курва вже не співає в дуеті з прем’єром –
народ переміг неправду і нові публічні міністри
щовечора звітують перед юрбами тінейджерів -- хто з гітарою
в руках, а хто і з поздовжньою флейтою.
Але будьте пильні, стежте за їхньою мімікою,
за всіма цими підморгуваннями,
стежте за цими круглими від природи лицями!
І в жодному разі не дайте їм ще більш заокруглитись,
обрости підборіддями – як тільки це станеться,
можна все починати спочатку,
хоч і так доведеться
обов’язково все починати спочатку».
Стас Перфецький має рацію, коли пише про вічний початок.
Я збираюся з думками і прошу його ще раз, а потім ще раз:
«Повертайся, Стасе! Прикордонні війська
і митну службу на всіх без винятку переїздах
уже попереджено – тебе зустрінуть з оркестром,
не дивлячись на твій давно прострочений паспорт,
два інфаркти, естонський акцент і пластичну операцію.
Повертайся – влада змінилася, мрії збулися,
слабкі алкогольні напої й легкі наркотики --
включно з клеєм -- витісняють горілку з молодіжного побуту,
скоро весна, справиш собі штани з багатьма кишенями,
розженеш парламент, запровадиш полігамію,
змусиш усіх казати Атени, Ґоліят і Гонолюлю,
приєднаєш Донбас до України, відновиш Кримське ханство,
зробиш українця наступним Папою Римським
і його ж -- водночас -- Далай-Ламою.
Час повертатися – нові покоління студенток
усе повторюють і повторюють у темряві
твоє незабутнє перфектне досконале ім’я».
|
